Казка про Ядро години
Запись создана Sasha Weiss в Казкотерапія
126 просмотров
🕰️
Колись-колись, у країні, де не було нічого, окрім чистого Простору, жив собі Час. Він був єдиним, нероздільним, як безмежне дихання вічності. Але одного дня він захотів зрозуміти себе. І щоби побачити себе з боку, Час розділився: на «До» і «Після».
— Тепер я можу пам’ятати і мріяти! — вигукнув він.
— А я можу аналізувати й очікувати, — прошепотіло «Після».
— А я можу берегти спогади, — озвалося «До».
Та з часом щось змінилося. Вони почали сперечатись.
«До» казало:
— Все, що було — це головне. Пам’ять формує нас.
А «Після» відповідало:
— Майбутнє — ось де сенс. Навіщо минуле, коли ще стільки попереду?
Світ, що народився з цих суперечок, почав тріщати. Люди металися між страхом минулого і тривогою майбутнього, забуваючи, як це — жити в зараз.
І тоді, в дивовижний момент, з глибини часу народилося Ядро Години — не «До», і не «Після», а Один-Єдиний-Час.
Воно не говорило. Воно дихало.
Воно не пояснювало. Воно було.
І там, у цьому ядрі, люди згадали:
що пісня співається лише зараз,
що сльоза скочується лише в мить,
що поцілунок не існує у «вчора» і не може бути «завтра».
Ядро стало серцем всього.
З нього знову почалося життя, оновлене, спокійне, цілісне.
Люди навчилися жити у моменті. Час більше не біг.
Він горів — як зірка в грудях кожного.
І хто знаходив це ядро у собі — ставав магом. Не того, хто керує іншими. А того, хто вміє бути.
1 Комментарий
Рекомендуемые комментарии
Для публикации сообщений создайте учётную запись или авторизуйтесь
Вы должны быть пользователем, чтобы оставить комментарий
Создать учетную запись
Зарегистрируйте новую учётную запись в нашем сообществе. Это очень просто!
Регистрация нового пользователяВойти
Уже есть аккаунт? Войти в систему.
Войти