Жили собі два Вияви. Один називав себе Бог, другий — Богиня.

Бог стояв на горі, дивився вниз і казав:

— Я охоплюю все. Все, що бачу — моє. Моя сила — у контролі. Я — джерело.

Богиня стояла в лісі і шепотіла листю:

— Все, що чую — моє. Моя сила — у відлунні. Я — глибина.

Вони обоє тягнули світ до себе.

Бог — до вершини. Богиня — до коріння.

І кожен думав: «Це і є Життя. Це Я. Це центр».

Та одного дня між горою й лісом сіла маленька Пташка.

Вона не належала ні Богові, ні Богині.

Вона співала.

— Ти не центр, — сказала вона Богові.

— І не ти, — сказала вона Богині.

— Бо Центр — це не Той, Хто Володіє,

а Той, Хто Дихає.

— А хто ж ти? — здивувалися обоє.

— Я — Життя, — відповіла Пташка. —

І я живу тільки там,

де мене не замикають у своїй волі.

Бог і Богиня довго мовчали.

А потім сіли поруч. І слухали.