Читала "Пані Боварі" в дев'ятнадцятирічному віці)
Читалось легко та з цікавістю.
Дозволю собі не погодитися з Вами, Аня.
На мій погляд, невдалий шлюб в книзі, як і змальовані реалії - лише декорації, на фоні яких відбувається власне дійство - життя. А конкретніше - пошук щастя в зовнішніх обставинах.
Проте щастя зовні знайти неможливо. Тому і трагедія.
В цих рядках я читаю зверхність обмеженості(
Не очікувала від Вас, Аня(
По-перше, ні на мить в мене не виникло відчуття, що герої цієї книги "туплять"
А по-друге, на моє глибоке переконання, тупих людей взагалі не існує, в принципі.
"Пані Боварі" Гюстав Флобер написав приблизно у 1850 -у році.
Трохи згодом, приблизно у 1880 році було написано "Життя" , автор Гі де Мопассан.
Тематика начебто така сама, як і в "Пані Боварі" - тобто, невдалй шлюб.
Проте, в декораціях шлюбних(та позашлюбних) стосунків автор торкається багатьох філософських та життєвих питань. Наприклад, як тримати життєві удари. Як вставати і йти далі, коли твоє уявлення про щастя вщент розбите, і т.д.
Гі де Мопассан, один з найкращих майстрів європейської прози, був другом Флобера, до слова.
"Життя" де Мопассана справило на мене враження, я і досі вважаю роман вартим уваги.
В цю ж підбірку мені пригадався твір "Червоне і Чорне" Стендаля.
Написаний трохи раніше, десь у 1830 році, роман теж немов про невдалий шлюб.
Але скільки там вирує пристрасті, скільки демонстується фальш, і скільки горя в результаті...
Ну і сюди ж, четвертим я б додала "Небезпечні зв'язки" Шодерло де Лакло, хоча в ньому немає невдалого шлюбу)
Всі ці чотири твори, на мій погляд, об'єднані зображенням життя, пошуком свого місця в цьому житті. А також прагненням та пошуком щастя та сенсу.
Швидше за все я б не ризикнула брати на себе роль порадника)
Проте, якщо людина хоче дійсно хоче познайомитись з класичною літературою, вважаю, ці твори варто прочитати.
Хоча б для того, щоб дійти до думки - а занафіга воно взагалі треба - читати художню літературу?
Жити життя набагато цікавіше, ніж читати про нього)