Рефлекси і темперамент

[academtheory]

Рефлекторну діяльність людей і тварин Іван Петрович Павлов поділив на дві категорії: умовні та безумовні рефлекси.

Умовними рефлексами називають набуті в процесі життєдіяльності людини реакції на внутрішні і зовнішні подразники. Це є тимчасові зв’язки організму з середовищем, і для кожної людини такі реакції є індивідуальними. Тобто в одної людини можуть бути, а в іншої таких реакцій може не бути.

Найяскравішим прикладом утворення умовних рефлексів можна назвати досліди І.П. Павлова на собаках. Мабуть кожен чув вислів «собака Павлова».  В чому полягає суть цієї умови? Протягом певного проміжку часу академік в один і той самий час кожного вечора вмикав на вулиці лампу. На її світло прибігали собаки  і їм давали їсти. Через певний пройдений час експерименту на світло увімкненої на дворі лампи прибігали собаки, але їжу їм не давали. Через вироблений рефлекс до їжі кожного вечора в один і той самий час, під час того як собаки мали отримати ,але не отримували її, у них відбувалось слиновиділення. Це і стало ознакою набутого умовного рефлексу.

Якщо умовний рефлекс є набутим протягом життя, то що таке безумовний рефлекс? Безумовні рефлекси, це такі рефлекси, які притаманні організму від моменту народження. Такі рефлекси розвиваються в процесі еволюції та можуть передаватися спадково, вони є відносно сталими, незмінними і постійними. Прикладами безумовних рефлексів є чхання, кашель, кліпання, дихання. У новонароджених прикладом безумовного рефлексу є рефлекс хапання, плачу. Існують також складні безумовні рефлекси, такі як харчовий рефлекс, статевий рефлекс, захисний та материнський рефлекси. Їх називають інстинктами.

Інстинкти спричинені внутрішніми мотивами та велику роль у їхньому формуванні відіграють гормони.

Отже, роль умовних та безумовних рефлексів в житті людини невимовно велика. З їхньою допомогою ми пристосовуємося до умов життя, різниць середовищ в які ми здійснюємо переходи на різних вікових етапах(дитсадок, школа, університет, робота).

Хочу обговорити типи темпераменту, які виділив академік Павлов під час своїх досліджень. Насамперед, темперамент – це притаманна людині поведінка, яка виникає при життєвих обставинах. Існує чотири типи темпераменту: сангвінік, холерик, флегматик та меланхолік. Розглянемо окремо кожен із цих типів.

Сангвінік – дуже продуктивний і активний тип, але лише тоді коли він має цікаву справу. За відсутності такої справи він стає млявим.

Холерик – бойовий і задеркуватий тип, при різких обставинах швидко збуджується.

Флегматик – спокійний і наполегливий тип. Люди цього типу є керівниками свого життя. При різних обставинах залишається спокійним.

Меланхолік – найслабкіший тип,його вважають гальмівним типом.він в усьому бачить небезпеку.

А до якого типу ви відносите себе? Особисто я вважаю себе в більшій мірі флегматиком, але іноді буваю і сангвініком, і меланхоліком. Від типу вашого темпераменту може залежати перебіг вашої поточної діяльності, та майбутньої трудової, особистої або ж навіть наукової діяльності.

[А.К.]

А вот усё тож самое, тока по-аглицки могёшь?