Психологічна підтримка дитини, яка переживає страх

[КатяСт]

      Сьогодні ми будемо говорити на таку актуальну тему як «Психологічна підтримка дитини, яка переживає страх.» , а саме про роль батьків та педагогів в успішному проживанні та подоланні страху дітьми дошкільного віку.

     Страх — внутрішній стан, що обумовлений загрозою реального або передбачуваного лиха. З точки зору психології він вважається негативним емоційним процесом.

     Страх є базовою емоцією людини. Дорослим і дітям властиво боятися темряви, деяких тварин, певних природних явищ . Страх, як і інші неприємні переживання не є  “шкідливим” для дитини. Будь-яка емоція виконує певну функцію і дозволяє орієнтуватися в предметному та соціальному середовищі. Страх захищає людину від зайвого ризику, регулює діяльність, поведінку, відводить від небезпек, можливості отримання травми. У цьому виявляється головна – захисна функція страхів. Дитячі страхи – це звичайне явище для дитячого розвитку. Вони посідають особливе місце в життєвому досвіді дитини, яка починає освоювати навколишній світ і своє місце в ньому. На думку О. Петрунько “діти потребують емоцій і відчуттів (зокрема й неприємних) значно більше за дорослих”

      Про період переходу дошкільника в молодший шкільний вік      В. Гарбузов говорить, що в цьому віці малюк осягає свою безпорадність і складність навколишнього світу, починає задумуватися про смерть. Виникають питання: “А я не помру?”, “А ти, мамо, не помреш?”. Страх смерті природний для людини. Дитина може боятися Бабу Ягу, вовка і незнайому людину, боятися багатьох об’єктів, мати багато різноманітних страхів, але за цим стоїть одне – страх смерті.

     Дитячі страхи в юності вимагають пильного батьківського спостереження. Тоді можливо це може в свій час сприяти розширенню його потенціалу. Батьки повинні усвідомлювати: страх можна перемогти до кінця - боязнь є доля людини, його особистісний тягар. «Якщо хочеш нічого не боятися, пам’ятай, що боятися можна всього», - попереджає Сенека. І лише майстерна корекція страху у дітей, що враховує першопричину переляку, може допомогти дитині в майбутньому правильно перерозподілити свої душевні ресурси так, щоб прийдешні страхи ставали б стимулом до внутрішнього саморозвитку, а не провокували неждані фобії.

      Перш ніж допомогати дітям у подоланні страхів, важливо з’ясувати, які саме страхи вони переживають. Страхи, які проявляються в поведінці дитини, відображають далеко не повну картину її внутрішніх переживань. Тож з’ясувати весь спектр страхів можна лише за умови уважного ставлення до дитини, спостереження за її самопочуттям і поведінкою, регулярних бесід з дитиною в умовах стосунків довіри та емоційного контакту з нею. Саме такі стосунки мають стати сімейною традицією, втім як і традицією взаємин дитини з дорослим у міжособистісних і соціальних контактах.

    Висновок: Головна роль дорослих має полягати в тому, щоб допомогти дітям, які не здатні самотужки впоратися з власними страхами, конструктивно їх переживати й успішно долати. Дорослому слід проживати страхи разом з дитиною, показуючи свою підтримку, адже дитині необхідно відчувати, що її розуміють і не залишать сам на сам зі страхом чи будь-яким іншим переживанням. Своєчасна та доцільна психологічна підтримка, надана дитині, допоможе запобігти трансформації природного страху у патологічний.

На цьому я завершую свою статтю. Сподіваюсь, прочитана вами інформація буде для вас корисною.

 

[Laska]

Катя, все прекрасно, только основная аудитория тут русскоговорящая.

[St_Vladimir]

3 часа назад, Laska сказал:

Катя, все прекрасно, только основная аудитория здесь русскоговорящая.

Ань, спасибо что остановила, а то я 23 такой прям весь из себя патриот-патриот. )