Неслучайная гостья

Вау ❤️ Вітаю, Тонечка 💐 Вона у Вас красуня ❤️ Нехай будуть щасливими.

Байдуже. Я пишу не тільки для тебе. Кому потрібно, той завжди зрозуміє. Отже,алкоголь - це не вихід. Це пастка.

Всім щиро дякую за співчуття

помилка в тому, що ти ідентифікуєш алкоголь як задоволення. А насправді алкоголь - це пастка, смерть.

Дякую всім за відгуки і за співчуття ❤️ Скоріш за все, Оксіка, справа не в образах... Це швидше жаль за втрачену можливість. Він за останній рік стільки пережив; мені було його так шкода, до болі... Хотілося, щоб він жив, щоб у нього все було добре. Мені складно пояснити навіть собі, що я відчуваю. Я згадую його і згадую... Дякую Вам. Ну, в усякому випадку, шкоду я йому точно не чинила...

До відключки? Це цікаво) Але не безумовно, бо партнер має значення. Можна ж насескити цілком реальне захворювання, при якому якась ефімерна депресія буде здаватись приємним спогадом) Саме це я і кажу. Цілком логічно: ось це є гачком з наживкою, котра має бути настільки привабливаю, щоб об"єкт полювання її проковтнув. а це вже є неминучим результатом вживання алкоголю. І все, цикл почався( В цьому твоєму висловлюванні я не бачу логіки. Вихід неможливо знайти тільки, якщо не можеш ходити. А , якщо відходиш подалі будь-куди, то чому б не піти одразу в потрібному напрямку (тобто в напрямку вирішення проблеми)? Тобто, бухати ти себе теж примушуєш? Так виходить з твоїх слів? Тоді чому саме бухати, а не бігти 5 км? Та невже? Витри соплі, складні дні трапляються у всіх.

Зрозуміло. Я б тобі щиро поспівчувала, але навряд чи ти потребуєш співчуття або жалості( Тобто, в якийсь життєвий період тобі спало на думку лікувати депресію алкоголем?( Гм. Ти знаходишся в публічному інформаційному просторі і транслюєш в цей простір ідею, що алкоголь - це ок. Ця ідея не твоя, і зовсім не нова. Але цілком протилежна ідея, про те, що алкоголь зовсім не ок, також існує в цьому світі. Алкоголь - це застій. Застій завжди веде до згасання та загибелі. А життя - це історія про рух. Отже, ти бухаєш, щоб тебе вирубало. Чому б не спробувати рухатися до повної відключки?

Обманювати не можна. Ні себе. Ні інших. Якби не реклама, ніякій людині в здоровому глузді навіть на думку б не спало вливати в себе якесь огидне пійло

Ти що це? Рекламуєш алкоголь? Якщо тобі довподоби коматозний стан і "сповзання" обличчя - це твій смак, твій вибір і твоє право. Але в реальності алкоголь - це депресант. А також підступний вбивця. Котрий вбиває людину неминуче, повільно і в муках.

Останній рік для нього був довгою одісеєю по лікарнях( Сказав мені якось: " тільки я знаю, що зі мною було..."( Так, Тоня, я знаю. Але мені чомусь важко це усвідомити... Він був розумний, добрий, ерудований, з почуттям гумору. Гарний, з високою спортивною поставою. Йому було 53 роки. В останній день, коли я не змогла до нього додзвонитися, написала йому повідомлення : "Негайно вийди на зв"язок" І в голові з"явилась думка "ну він не може"(... Інколи всередині виникають такі думки (чи пориви), не знаю, як сказати точніше... Є сенс уважніше ставитись до них... Наприклад: коли він прийшов до нас востаннє (він переїздив, приніс деякі речі), місяці за два до смерті, мені хотілося його обійняти, якось підбадьорити, запропонувати допомогу... Але я не зробила цього... За місяць до смерті він був на реабілітації в санаторії. Повернувшись, одразу зателефонував мені (як він це робив зазвичай) Таким радісним голосом "Ну от, я вже тут, коли ми побачимось?" І я "А для чого нам бачитись?" Картаю себе за це. Можливо, можна було ще подарувати йому якусь підтримку, або хоча б якийсь хоч трохи щасливий момент... Так ми вже ніколи і не побачились((((

Дійсно, такі бувають жінки. І чоловіки такі теж бувають( Хто зна, як це пояснити...

Він помер. Мій мужчина. Мій чоловік. Батько моєї дитини. Людина, через зраду якої я тут, на цьому форумі. Він більше ніколи не стисне мені руку підтримуючим жестом. Ми більше ніколи не будемо разом сміятися. Так, як це було зазвичай. Щоб там не було, але ми зустрічалися, обговорювали це; і просто реготали разом з цих дивних обставин. Деякий час він розривався між нами і коханкою. Потім все ж пішов від нас. Але розлучатися не хотів. За кілька місяців до його смерті коханка його вигнала. Певно, коли стало ясно, що він більще не зможе працювати. Для чого я це пишу? 1. Мене накриває. Пройшло півроку, а мені боляче. Я почуваюся винною. 2. Головне: хочу подякувати людині (чи людям), кому спала на думку ідея створити цей чудовий форум. Думаю, що багатьом людям цей форум якщо не допоміг, то (як мені) був розрадою в часи самотності ❤️

Між чоловіком і жінкою не повинна бути війна. Повинна бути співпраця. Це ж більш результативно, хіба ні? Наприклад, у ліжку, якщо Вас, Енді, більше цікавить конкретика)

І таке було в житті у мене, так) Одеса - це любов-любов❤️ Від Вінниці на швидкості годин п"ять... Не сипте сіль на все, Енді...

В будь-якому випадку, деяким речам ми можемо повчитися у чоловіків. Наприклад, ось цій безмежній (а часом і безпідставній) любові до себе)

Пропоную припущення про "більшрозвинутість" чоловіків прийняти за аксіому) У мене немає підстав сумніватися в Ваших словах)

) Це якийсь сексизм, Тоня) Якось несучасно) Класне пояснення, Енді) Звичайно, чоловіки більш розвинуті, ніж жінки) Принаймні, більші за розміром)

Дуже класна, дякую ❤️ Так, Депеш Мод - це, звичайно - любов. Стара любов, майже колишня) Але, все одно - класна. Просто для мене "швидкість машини" - це історія про те, що ти пхнешся кудись дуже швидко по термінових справах) Яка вже тут, до біса, музика) А я пропоную ось цей ( на мій погляд, крутий ) трек в супроводі кліпу з легким надихом збочення)

Ну і смаки у Вас, Енді) Ні, Металіка, безсумнівно, крута; я теж полюбляю під настрій) Але щоб слухати в машині, на швидкості)...

ВАУ ❤️ Просто круто... В мене десь була подібна світлинка з пальмами...

Оу, ерефіянець не лише знається на українських прислів"ях) Але й має прихований потенціал наочно продемонструвати, що "адіннарот" для ерефіянців десь зовсім в іншій від України стороні)

Ерефіянець знається на українських прислів"ях)) Якби ніхто з ерефіянців не бажав цієї ситуації, то її би і не було. А так, звичайно, ерефіянські окупанти не бажали, щоб їх зустрічали в Україні опором і прокльонами. Певно, хотілося оплесків і квітів.

Не знаю, як щодо твоєї мови, але дужки в кінці твого речення я зрозуміла) Певно, Енді має рацію: якощо ти посміхаєшся, то в тебе все ок(я на це сподіваюсь) Отже, нехай щастить) Постарайся берегти себе від хибних ідей.

Можливо, воно й так. Але Ви впевнені, що уважно читали Автора, Енді? Ось це. Це ж він про себе пише?

Я так не думаю, Енді Його пости болісні, хоча він намагається посміхатись(