10 фільмів, які допомагають під час війни

Gennadiy · 17 декабря, 2022

Ще по одній

Режисер Томас Вінтерберг, 2020

Це кіно дарує надію – коли життя банальне, сумне, а ти пригнічений і апатичний, варто зробити радикальний крок і змінити статус кво. Так чинить головний герой (Мадс Міккельсен), пристаючи на, здавалося б, абсурдну пропозицію друзів почати пити щодня задля підняття настрою.

Довгі заручини

Режисер Жан-П'єр Жене, 2004

Ще більш радикальний фільм про надію, якої, здавалося б, вже й нема. Зниклий на полях Першої світової коханий головної героїні (Одрі Тату) це промінчик світла ледь не буквально, бо якщо вона його не знайде, її внутрішнє світло згасне.

В усіх сенсах пускаючись берега в пошуках, героїня створює цілий світ, цілу конструкцію з людей, предметів та переїздів. Солдати і повії, юристи і детективи, родичі і птахи – всі шукають коханого серед лікарень та моргів, архівів та окопів. І знаходять! Так, знахідка не є ідеальною, бо ж ідеалу не існує. Але це знахідка. І заради неї варто жити.

Древо життя

Режисер Терренс Малік, 2011

Саме життя є предметом цього дивовижного фільму, сімбіозу художнього з документальним кіно, драматичного з науково-пізнавальним. Життя родини (Бред Пітт, Джессіка Честейн) вписано у круговерть всесвіту, взаємозв’язок всього з усім. Це фільм-роздум (за кадром весь час звучить жіночий голос, як молитва, як звертання до когось, до Бога, і водночас ні до кого, це думки вголос).

Рибка Поньо на кручі

Режисер Хаяо Міядзакі, 2008

Анімаційний фільм про любов, незрозумілу, позбавлену логіки, але таку глибоку і віддану, що крім як розплистися в посмішці щастя нічого не залишається.

Чари анімації Міядзакі створюють сюжет, за яким у хлопчика закохується рибка. Вона, щоб реалізувати своє почуття і всупереч волі батька-чарівника, перетворюється на дівчинку.

Прибуття

Режисер Дені Вільньов, 2016

Чи є ще подібний фільм, який би у такій вигадливій формі науково-фантастичного жанру стверджував користь від знанні власної мови?

Перекладачка (Емі Адамс), отримує безцінну інформацію від інопланетян і бачить своє майбутнє. Воно виявляється досить трагічним. Та попри це, жінка іде за ним, адже життя в любові, навіть коротке, цінніше за життя взагалі без любові...

Любовний настрій

Режисер Вонг Кар-Вай, 2000

Відчуття близької людини, відчуття кохання в собі – те, що допомагає в стані самотності, напруги чи небезпеки. "Любовний настрій" це відчуття поширює, як парфуми – запах.

Стосунки чоловіка і жінки (Тоні Люн і Мегі Чун) у фільмі гонконгця Кар-Вая не є любовними, – вони не взаємодіють як коханці, але відчуття любові між ними чується немов туга, передчуття, немов бажання за мить до його реалізації.

Всі ранки світу

Режисер Алан Карно, 1991

Чого ще не вистачає під час війни, так це музики. Справжньої музики, класичної. А "Всі ранки світу" нагадують про позачасовість класики. І дарують рідкісне за межами концертних залів звучання композицій маловідомого добахівського композитора Жана де Сент-Коломба.

Морпіхи

Режисер Сем Мендес, 2005

Той стан війни, в якому ніколи не думав опинитися – очікування. Фільм показує не війну, а армійщину й тренування: божевілля нічого-не-роблення замість божевілля стрілянини-всіх-в-усе.

Морський піхотинець (Джейк Джілленгол) збирався на війну в Іраку, натомість його прирекли безкінечні чотири дні чекати відправки на базі десь в пустелі без країв, а від цього дах їде швидше, ніж коли над тобою кулі літають. І цей дах здатен привалити когось поруч.

Велика краса

Режисер Паоло Соррентіно, 2013

Коли краса навколо і вона щоденна і невпинна, то з часом вона зникає, перетворюючись, немов людина після смерті, в ніщо. Тим паче, якщо йдеться про моду – світ неймовірно тлінний.

Проте важко цю тлінь розпізнати, будучи оточеним нею. Герой – журналіст і письменник (Тоні Сервілло) – перебуває в самому епіцентрі модної індустрії. Він знаний і шанований критик, що ніжиться в пахощах слави, вештаючись Римом з вечірки вершків світу моди до вечірки з вершками світу бізнесу.

Я буду штовхати тебе

Режисери Кріс Карчер та Террі Періш, 2017

Документальне кіно загалом є основою для візуального відчуття війни, її глашатаєм. Але ця документалка не про війну – та може цим вона мені така помічна. Бо хочеться мати такого побратима, який би виніс тебе, не дай Боже пораненого, з поля бою – так само, як тут один друг штовхає іншого на Шляху Святого Якова. Штовхає прикутого до інвалідного візка, не здатного ходити, але спраглого пройти, проїхати чи бодай проповзти найвідомішою паломницькою дорогою людства.