Моя історія

[Неслучайная гостья]

Він помер.

Мій мужчина. Мій чоловік. Батько моєї дитини.

Людина, через зраду якої я тут, на цьому форумі.

Він більше ніколи не стисне мені руку підтримуючим жестом.

Ми більше ніколи не будемо разом сміятися.

Так, як це було зазвичай. 

Щоб там не було, але ми зустрічалися, обговорювали це; і просто реготали разом з цих дивних обставин.

Деякий час він розривався між нами і коханкою.

Потім все ж пішов від нас.

Але розлучатися не хотів.

За кілька місяців до його смерті коханка його вигнала.

Певно, коли стало ясно, що він більще не зможе працювати.

 

Для чого я це пишу?

1. Мене накриває. 

Пройшло півроку, а мені боляче. Я почуваюся винною.

 

2. Головне: хочу подякувати людині (чи людям), кому спала на думку ідея  створити цей чудовий форум.

Думаю, що багатьом людям цей форум якщо не допоміг, то (як мені) був розрадою в часи самотності ❤️

[яТоня]

перед ким винна? його вже нема 

[Оксика]

В чем Вы чувствуете себя виноватой? 

[Неслучайная гостья]

Останній рік для нього був довгою одісеєю по лікарнях(

Сказав мені якось: " тільки я знаю, що зі мною було..."(

 

9 годин тому, яТоня сказав:

перед ким винна? його вже нема 

 

Так, Тоня, я знаю.

Але мені чомусь важко це усвідомити...

Він був розумний, добрий, ерудований, з почуттям гумору. Гарний, з високою спортивною поставою.

Йому було 53 роки.

В останній день, коли я не змогла до нього додзвонитися, написала йому повідомлення : "Негайно вийди на зв"язок"

І в голові з"явилась думка "ну він не може"(...

 

6 годин тому, Оксика сказав:

В чем Вы чувствуете себя виноватой? 

 

Інколи всередині виникають такі думки (чи пориви), не знаю, як сказати точніше...

Є сенс уважніше ставитись до них...

Наприклад: коли він прийшов до нас востаннє (він переїздив, приніс деякі речі), місяці за два до смерті, мені хотілося його обійняти, якось підбадьорити, запропонувати допомогу...

Але я не зробила цього...

За місяць до смерті він був на реабілітації в санаторії.

Повернувшись, одразу зателефонував мені (як він це робив зазвичай)

Таким радісним голосом "Ну от, я вже тут, коли ми побачимось?"

І я "А для чого нам бачитись?"

Картаю себе за це. Можливо, можна було ще подарувати йому якусь підтримку, або хоча б якийсь хоч трохи щасливий момент...

Так ми вже ніколи і не побачились((((

[KeyKey]

В 21.07.2024 в 00:38, Неслучайная гостья сказав:

Пройшло півроку, а мені боляче. Я почуваюся винною.

Інколи біль від нелогічного (токсичного) почуття провини легше витримати ніш той біль, від якого це відчуття захищає. (Про всяк випадок: провина — це коли чиниш іншому шкоду)

 

Майже в усіх описах процесів горювання присутнє відчуття провини. І хоч аніякі з них не є доказаними чи якось зрозуміло дослідженними (принаймні, я не знайшла, коли намагалася), мені видається найбільш  значущим саме те, що відчуття провини описується, як значущий для одужання етап, який закінчується, затухає, як і будь-яка емоція, якщо її не підживлювати спеціально. Що також не завжди вдається... Але... Ви спробуйте, а? 

[Оксика]

11 часов назад, Неслучайная гостья сказал:

Інколи всередині виникають такі думки (чи пориви), не знаю, як сказати точніше...

Є сенс уважніше ставитись до них...

Наприклад: коли він прийшов до нас востаннє (він переїздив, приніс деякі речі), місяці за два до смерті, мені хотілося його обійняти, якось підбадьорити, запропонувати допомогу...

Але я не зробила цього...

За місяць до смерті він був на реабілітації в санаторії.

Повернувшись, одразу зателефонував мені (як він це робив зазвичай)

Таким радісним голосом "Ну от, я вже тут, коли ми побачимось?"

І я "А для чого нам бачитись?"

Картаю себе за це. Можливо, можна було ще подарувати йому якусь підтримку, або хоча б якийсь хоч трохи щасливий момент...

Так ми вже ніколи і не побачились((((

Гостья, Вы не могли поступить в тот момент иначе, так как на то была причина, Вы были на него обижены, и есть за что. 

То есть, в тот момент Вы были правы. 

 

Но его смерть дала Вам возможность его простить. 

Сейчас Вы его простили, и думаете, что могли тогда поступить иначе. Но не могли... 

Вам не в чем себя винить, потому что на то нет повода, его не существует. 

 

[Неслучайная гостья]

Дякую всім за відгуки і за співчуття ❤️

 

15 годин тому, Оксика сказав:

Гостья, Вы не могли поступить в тот момент иначе, так как на то была причина, Вы были на него обижены, и есть за что. 

Скоріш за все, Оксіка, справа не в образах...

Це швидше жаль за втрачену можливість.

Він за останній рік стільки пережив; мені було його так шкода, до болі...

Хотілося, щоб він жив, щоб у нього все було добре.

Мені складно пояснити навіть собі, що я відчуваю.

Я згадую його і згадую...

 

15 годин тому, KeyKey сказав:

Інколи біль від нелогічного (токсичного) почуття провини легше витримати ніш той біль, від якого це відчуття захищає. (Про всяк випадок: провина — це коли чиниш іншому шкоду)

 

Дякую Вам.

Ну, в усякому випадку, шкоду я йому точно не чинила...

[Оксика]

9 часов назад, Неслучайная гостья сказал:

Скоріш за все, Оксіка, справа не в образах...

Це швидше жаль за втрачену можливість.

Він за останній рік стільки пережив; мені було його так шкода, до болі...

Хотілося, щоб він жив, щоб у нього все було добре.

Мені складно пояснити навіть собі, що я відчуваю.

Я згадую його і згадую...

Я понимаю о чём Вы говорите. 

У меня была похожая ситуация с отцом. 

Много лет я себя винила, потом поняла, что не могла тогда быть с ним другой, более внимательной и участливой. Сейчас бы вела себя иначе. 

Мы, меняемся, когда нас настигает горе и понимаем, что надо было поступать по-другому. 

Так уж мы устроены, люди... 

[Laska]

Эх, Гостья. Соболезную.

 

Так вот, теперь сиди и слушай:
    он не желал ей зла,
    он не хотел запасть ей в душу,
    и тем лишить ее сна -

    он приносил по выходным ей сладости,
    читал в ее ладонях линии,
    и он не знал на свете большей радости,
    чем называть ее по имени.

 

    Ей было где-то тридцать шесть,
    когда он очень тихо помер...
    Ей даже не пришлось успеть
    в последний раз набрать его несложный номер...

    Но в первый раз несла она ему цветы,
    две ярко-белых лилии
    в знак, что более никто, кроме него,
    так не называл ее по имени.

 

    И было ей семьдесят шесть,
    когда ее самой не стало.
    Нет, не страшила ее смерть,
    скорей, она о ней мечтала:

    бывало, знаете ли, сядет у окна,
    и смотрит-смотрит-смотрит в небо синее -
    дескать, когда умру, я встречу его там,
    и вновь тогда он назовет меня по имени.

 

    Какая, в сущности, смешная вышла жизнь,
    хотя... что может быть красивее,
    чем сидеть на облаке и, свесив ножки вниз,
    друг друга называть по имени? (c)
 

[Селена]

8 часов назад, Laska сказал:

Эх, Гостья. Соболезную.

 

Так вот, теперь сиди и слушай:
    он не желал ей зла,
    он не хотел запасть ей в душу,
    и тем лишить ее сна -

    он приносил по выходным ей сладости,
    читал в ее ладонях линии,
    и он не знал на свете большей радости,
    чем называть ее по имени.

 

    Ей было где-то тридцать шесть,
    когда он очень тихо помер...
    Ей даже не пришлось успеть
    в последний раз набрать его несложный номер...

    Но в первый раз несла она ему цветы,
    две ярко-белых лилии
    в знак, что более никто, кроме него,
    так не называл ее по имени.

 

    И было ей семьдесят шесть,
    когда ее самой не стало.
    Нет, не страшила ее смерть,
    скорей, она о ней мечтала:

    бывало, знаете ли, сядет у окна,
    и смотрит-смотрит-смотрит в небо синее -
    дескать, когда умру, я встречу его там,
    и вновь тогда он назовет меня по имени.

 

    Какая, в сущности, смешная вышла жизнь,
    хотя... что может быть красивее,
    чем сидеть на облаке и, свесив ножки вниз,
    друг друга называть по имени? (c)
 

💗

[Interstellar]

On 7/21/2024 at 4:32 PM, Неслучайная гостья said:

Картаю себе за це. Можливо, можна було ще подарувати йому якусь підтримку, або хоча б якийсь хоч трохи щасливий момент...

 

 

 

Прийміть мої співчуття. Це дуже боляче.

 

 

А скільки ви йому подарували радості коли ви були разом. Чому б не пошукати у цьому напрямі?

Ваша провина і його лише в тому, що ви просто люди. Люди які любили як могли, обов'язково робили помилки та виправляли та прощали як могли.

[Неслучайная гостья]

Всім щиро дякую за співчуття